План
Формування оптимального соціально-психологічного клімату
Формування сприятливого
психологічного клімату в колективі.
Особливу роль серед усіх інших факторів формування соціально-психологічного
клімату первинного трудового колективу відіграють відношення керівництва і підлеглості,
весь комплекс функцій, що виконується керівником.
Стан соціально-психологічного клімату, ступінь його стимулюючого впливу на особистість може розглядатися як один з суттєвих показників ефективності діяльності керівника первинного колективу, сили його позитивного впливу на підлеглих.
Як визначити оптимальність того чи іншого
соціально-психологічного клімату?
Розглянемо його визначальні параметри:
§ чіткість, ефективність організації і адміністрування, відповідальність,
дієвість, своєчасність рішень, продуктивність;
§ труднощі: рівень перешкод в роботі в наслідок адміністративної
косності і бюрократизму, що перешкоджає успішному виконанню завдань;
§ піднесення: бадьорий життєвий настрій, прояви товаришування
та кмітливості у взаємовідносинах; почуття гордості за свою організацію;
§ довіра і співробітництво: віра в здібності і високі індивідуальні
можливості колег; надання достатньої самостійності в роботі; заохочення
§ новаторства, перетворень, розвитку, ініціативи;
§ змагальність: стимулювання високого рівня досягнень в роботі,
допущення певного рівня ризику при виконанні завдань.
Основні норми які визначають соціально-психологічний клімат в колективі
Сукупність норм, які визначають соціально-психологічний
клімат трудового колективу складають:
- комфортність,
- раціональність,
- передбачуваність
поведінки і реакції на поведінку,
- формальність,
- лояльність,
- включення
членів організації в комунікативні процеси,
- спрямованість
на вузькі локальні внутрішньо-організаційні інтереси або більш широка соціокультурна
спрямованість,
- структурованість
або неструктурованість підходів при вирішенні виробничих проблем.
Чинники по оптимізації психологічного клімату
Основні задачі по оптимізації психологічного
клімату:
1. Формування однодумності і узгодженості у відношенні
до норм, прийнятих в організації.
2. Створення таких умов в рамках організації які забезпечили
б можливість актуалізації ціннісних орієнтацій особи в процесі роботи.
3. Зростання почуття впевненості членів організації у власних
силах і здібностях, формування впевненості, що причетність до організації дозволить
краще контролювати як свою долю, так і загальне майбутнє членів усієї організації.
4. Розвиток вмінь цілеспрямованого впливу на мотиваційну
сферу підлеглих, з тим щоб не притискуючи первинних спрямувань, сформувати альтернативні
цілі більш доступні та приємні.
6. Гнучкість у здійсненні контролю. Надання певної автономності
в процесі рішення виробничих задач. Намагання уникнути надто ретельного і безперервного
контролю, що може негативно вплинути не тільки на ефективність діяльності, але й
на моральному настрої.
7. Використання процесів наслідування, імітація, моделювання.
Стиль взаємодії керівників верхньої ланки з керівниками середньої ланки відтворюється
останніми у взаємовідносинах з підлеглими. Керівники середньої ланки, обмежені адміністрацією
у здійсненні своїх повноважень, частіше прибігають до критики або осудження підлеглих.
Основні умови, необхідні для формування успішного трудового колективу:
· Організація спілкування: колективні відвідування місць відпочинку та культурно-масових установ (в межах первинного колективу) повноцінне використання обідньої перерви.· Організація потоку інформації: про підсумки виконання плану
соціального розвитку колективу; про виробничі успіхи на своїй і сусідніх підрозділах
колективу; про зміни в методах управління та структурні зміни в управлінні колективом;
про всі інші зміни, що відбуваються в житті колективу.
· Організація системи самоуправління: передання керівником
деяких питань на розгляд колективу; громадській відділ кадрів: організація громадських
доручень з урахуванням віку, статі, інтересів і таке інше.
Участь у самоуправлінні, а також проведення вищезгаданих
заходів зближує людей, допомагає виявити загальні інтереси, поліпшує стосунки і
має позитивний вплив на рівень їх громадянської активності.
Основний метод регуляції соціально-психологічного клімату в сфері управління - це спеціально організовані збори-дискусії робітників даного підприємства або відділу з висвітленням їх думок по визначеній проблемі.
Принципи організації зборів-дискусій:
Ø
на зустрічі присутній
психолог-консультант - так звана "нейтральна третя особа";
Ø
обговорення проходить
у демократичній атмосфері з обов'язковим зворотним зв'язком, коли вислуховуються
кожний і опитують усіх присутніх;
Ø
обговорення проходить
за схемою:
а) дискусія двох в присутності консультанта;
б) обговорення в малій групі;
в) велика група розділяється на малі, кожна з яких розробляє
свою загальну думку.
Ще один з прийомів регуляції соціально-психологічного клімату
– це невербальні контакти, які використовуються для м'язової розрядки, усунення
напруженості.
Завдання керівників
по створенню позитивного психологічного клімату
Завдання керівників по запобіганню умов для виникнення конфліктів і створення напруженості в колективі:
1. Намагатись постійно поліпшувати умови праці. Працівники
повинні весь час відчувати, що адміністрація підприємства дбає про них.
2. Працівники повинні відчувати свою значущість.
3. Результати праці, успіхи в роботі необхідно своєчасно
доводити до працівників.
5. Розробляти і впроваджувати заходи, які піднімають творчу
активність персоналу.
Дотримання цих та інших порад сприяє зниженню напруженості
в колективі та запобігає виникненню конфліктних ситуацій.
Завершення конфлікту іноді досягається просто тому, що
опоненти втомлюються ворогувати й пристосовуються до співіснування. Виявивши достатню
терпимість, вони, якщо контакти неминучі, поступово привчаються жити у світі, не
вимагаючи друг від друга повної згоди поглядів і звичок.
Однак, набагато частіше завершення конфлікту можливо досягти
тільки за допомогою спеціальних зусиль, спрямованих на його вирішення. Такі зусилля
можуть зажадати чималого мистецтва й великої винахідливості.
Вирішити міжособистісний конфлікт досить складно, тому
що звичайно обидва опонента вважають себе правими. Раціональна, об'єктивна оцінка
конфліктної ситуації кожним опонентом сильно ускладнюється через негативні емоції
конфліктуючих.
Кожна з стратегій вирішення конфліктних
ситуацій є найбільш ефективною в певних умовах. Тут важливо правильно оцінити свої
можливості, особисті властивості (свої сильні і слабкі сторони, стан і настрій),
а також правильно оцінити можливі реакції, стан і особливості всіх учасників конфлікту.












Немає коментарів:
Дописати коментар